Великий Тиждень
Час Великого Посту Католицька Церква дає для того, щоб якнайкраще підготуватися до найбільшого християнського свята – Воскресіння Христового. Вірні беруть участь у покутних богослужіннях, реколекціях, читають Святе Письмо.
Також в цьому часі приготування важливою для кожного християнина має бути сповідь. Сповідь є таїнством примирення з Богом, з людьми і з собою. Христос встановив Таїнство Сповіді для навернення всіх охрещених, які віддалилися від Нього через гріх. Навернення є постійним зусиллям з боку кожної людини. Воно не може бути одноразовою дією та вимагає справжньої покори, щоб побачити власні гріхи, які руйнують любов Бога і ближнього.
Великий Тиждень – час, який передує Пасхальним святам. У літургії він сформувався поступово. Спершу сам піст перед Великоднем тривав лише три дні. З часом впроваджено період 40-денного посту і виділено як особливий період Великий Тиждень. У нього входять: тріумфальний В’їзд Господній до Єрусалима (Вербна неділя), останні дискусії Христа з членами синедріону в Храмі, проречення загибелі Єрусалима та приходу кінця світу, Остання Вечеря і Страсті Господні, а потім славне Воскресіння. Літургійні обряди цих днів укладені так, щоби полегшити віруючим спомини тих подій, безпосередньо пов’язаних із таємницею відкуплення людського роду, надихнути до замислення та великої вдячності, привести до примирення у Таїнстві покути, відновити у Церкві ревність її служіння. Великий Тиждень має такий високий ранг у літургії Церкви, що не допускає ніяких інших відзначень, навіть урочистостей. Якби якась урочистість випадала на дні Великого Тижня, їх переносять на час після Великодня та її Октави (наприклад, якщо на ці дні приходиться Благовіщення).
Понеділок, Вівторок і Середа Великого Тижня – це дні, в особливий спосіб присвячені Таїнству примирення. З точки зору літургії вони не вирізняються нічим: св.Меси в ці дні служаться звичайні, великопісні.
Від Великого Понеділка по Велику Середу включно Господь Ісус проводив цілий день у Єрусалимі і навчав у Храмі, а на ніч ішов до Витанії, до якої було близько 3 км. Напевно Його приймав у своєму домі Лазар – на знак вдячності за своє недавнє воскресіння.
У Великий Понеділок по дорозі до Єрусалима Христос зробив так,що всохла смоква, на якій Він не знайшов плодів, а саме тільки листя (див. Мт 21,18-19; Мк 11,12-14). Увійшовши на подвір’я храму і побачивши там торговців з товарами і тваринами, Він вигнав їх звідти (див. Мт 21,12-13; Мк 11,15-19; Лк 19,45-48). Ці знані нам події відносяться саме до цього конкретного дня в житті Ісуса.
У Великий Вівторок Господь Ісус провадив найзатятішу полеміку зі «старшими та вченими у Писанні» (пор. Мт 21,20-23.39; Мк 11,27-32.41; Лк 20,9 – 21,1). Завершувалися ці словесні баталії застереженнями до фарисеїв та книжників – глядіть, щоб і з вами не було, як із цими людьми з притчі; до учнів – стережіться книжників! У великій есхатологічній мові Христос передрік повне знищення Єрусалима, кінець світу й закінчення історії людства (Мт 24,1-41; Мк 13.1-33; Лк 21,5-34). Заповідає Він також свій повторний прихід у славі (Мт 25,31-46).
Події Великої Середи безпосередньо пов’язані з тим, що станеться у Великий Четвер і П’ятницю. Синедріон на таємній нараді постановив за будь-яку ціну знищити Ісуса. Юда Іскаріот пропонує свою допомогу, обіцяючи слідкувати за Ісусом, а як Він залишиться сам, без юрби народу, – повідомити про це Синедріон (див. Мт 26.1-16; Мк 14.1-11; Лк 22,1-6).
Особливо важливими вважаються останні три дні перед Великоднем — Великий Четвер, Велика П'ятниця та Велика Субота. У кожний з них на службах читаються уривки з Євангеліє, що розповідають про страждання Христа.
Пасхальне Тридення
Великий Четвер
Великий Четвер — перший з трьох днів яких називають «Велике тридення» в християнстві. Цей день є нагадуванням людству про Таємну вечерю, на якій Ісус закликав усіх своїх учнів до прояву братської любові і смиренності по відношенню один до одного. Ісус Христос в знак покори омив ноги своїм учням та встановив Таїнство Євхаристії на Таємній Вечері. Ісус Христос, узявши хліб, благословив його, розламав на частини і, даючи своїм учням, сказав: «Прийміть, споживайте — це є Тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів». Потім узяв чашу з виноградним вином, благословив і подаючи учням промовив: «Пийте з неї всі, це є Кров Моя Нового Завіту, що за вас і за багатьох проливається на відпущення гріхів». Ці слова означають, що у вигляді хліба й вина Спаситель подав те саме Тіло Своє і ту саму Кров, які на другий день після цього Він віддав на страждання і смерть за наші гріхи. Як хліб і вино стали Тілом і Кров'ю Господа, — це таємниця, незбагненна навіть для ангелів, тому називається Таїнством. Причастивши апостолів, Господь дав заповідь завжди здійснювати це таїнство, чинити на спомин про Нього. Спогадом про це таїнство є Божественна Літургія. Також в цей день Ісус молився у Гетсиманському саду, був зраджений Юдою Іскаріотом, заарештований первосвящениками і вкинутий в темницю.
Велика П'ятниця
Ця важлива для християн дата припадає на останню п'ятницю перед Великоднем та символізує мучинецьку смерть Ісуса на хресті. У Велику п'ятницю на богослужіннях згадують про страждання Ісуса заради спасіння людства. В цей день віруючі дотримуються суворого посту, їм не можна фізично працювати та ходити на розважальні заходи.
Страсна п'ятниця, також Велика, або Свята — згідно з християнським віровченням — день розп'яття Христа.
У Новому Заповіті чітко вказано цей день — п'ятниця перед єврейською Пасхою (Песахом). Євангеліє від Івана (19:14-18) подає такий текст:
«14. Тоді була п'ятниця перед Пасхою, близько шостої години. І сказав Пилат юдеям: Ось, Цар ваш!
15. Але вони закричали: Геть! Геть Його! Розіпни Його! Пилат сказав їм: Царя вашого маю розп'ясти? Первосвященики відповіли: Немає в нас царя, окрім кесаря.
16. Тоді нарешті він видав Його їм на розп'яття. І схопили Ісуса і повели.
17. І, несучи хреста Свого, Він вийшов на місце, що звалося Череповищем, а єврейською Ґолґота;
18. І там розп'яли Його і з Ним двоє інших, по той і по другий бік, а посередині Ісуса.».
Для віруючих це найскорботніший день Великого тижня, за два дні перед Великоднем. Християни присвячують цей день згадці про страждання, смерть Ісуса Христа на хресті, зняття Його з хреста та поховання.
Страта на хресті:
Розп'яття на хресті було найганебнішою стратою. Такою смертю страчували : розбійників, убивць, бунтівників і злочинних рабів. Окрім нестерпних болів у всіх частинах тіла і страждань, розп'ятий відчував страшну спрагу.
Коли все було приготовлено, воїни розіп'яли Ісуса Христа. Коли ж розпинали Його, Він молився за Своїх мучителів, говорячи: «Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять». При хресті Спасителя стояли Матір Його, апостол Іван, Марія Магдалина і ще декілька жінок, які вшановували його. Ісус Христос, побачивши Матір Свою і Івана, якого особливо любив, говорить Матері Своїй: «Жінко, ось син Твій». Потім говорить Івану: «Ось мати твоя» (Ів. 19:27). Під час страждань Спасителя на Голгофі сталося знамення. З тієї години, як Спаситель був розп'ятий, сонце затьмарилося і настала темрява всією землею, і тривала до самої смерті Спасителя.
В Євангелії від Івана сказано: «Так Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне».
Велика Субота
У Католицькій церкві Велика субота — останній день Пасхального Тридення. Це день тиші, коли віруючі моляться й міркують про таємницю Спасіння. У цей день не відбувається літургії, іноді в храмах привселюдно читається Літургія годин. Також у цей день відбувається освячення великодньої їжі та відновлення Таїнства хрещення. Урочисте Великоднє богослужіння, надвечір'я Великодня починають звичайно опівночі (іноді раніше).
Досить часто ми десь “губимо” Велику Суботу. Тільки закінчується Велика П'ятниця, відразу починаємо думати про святкування Воскресіння як в храмі, так і потім вдома з родиною.
Велика Субота – це день сутінок. Вона знаходиться між темнотою П'ятниці та сіянням Пасхального Воскресіння. Це ще день скорботи, але і день очікування та довіри. Це день самотності та очікування Марії... В цей день не звершується Богослужіння, тобто є це день “нелітургійний”, якщо можна так висловитись.
Це день самотності Ісуса, Який входить “в темряву”.
Його ми згадуємо та визнаємо в Символі нашої Віри: “... страждав за Понтія Пилата, був розп'ятий, помер і був похований, і зійшов у пекло.”
...Місце померлих, куди зійшов Христос, Святе Письмо називає "підземним світом", Шеолом або Адом (Пор. Флп. 2, 10; Ді. 2, 24).
Катехизм Католицької Церкви № 635 цитує Стародавню проповідь на Велику Суботу: "Велике мовчання панує сьогодні на землі, велике мовчання і велика самотність. Велике мовчання, бо Цар спить. Земля здригнулася й затихла, бо Бог спочив у тілі і пішов будити тих, що спали від віків (...). Він іде шукати нашого праотця, загублене ягня. Він йде до тих, що сидять у темряві й тіні смерті."
Відвідуючи у неділю, 2 травня 2010 р.Турин, після молитви перед плащаницею Христа, Папа Бенедикт ХVІ сказав: “Після двох світових воєн, таборів та ГУЛАГів, ядерного бомбардування Хіросіми і Нагасакі, наша епоха стала схожою на Велику Суботу. Морок цього дня звертається до усіх нас, а особливо тих, хто питає про сенс життя, до віруючих. Цей морок торкається і нас”.
Велика Субота є "нічиєю землею", як підкреслив Папа, знаходиться між смертю та воскресінням, але на цю землю ввійшов Один – Єдиний, Який перейшов її знаками Своїх страждань за людство.
У цей "час-поза-часом" Спаситель зійшов до аду, тобто у місце, куди не доходить жоден промінь любові, де панує повна зневіра без будь-якого слова розради. Залишаючись мертвим, Христос перейшов через двері цієї крайньої самотності, щоб перевести разом із собою також і нас.
У той день сталося щось незбагненне: Любов увійшла до аду, і навіть у густій темряві найбільшої людської самотності ми можемо почути голос, який нас кличе, і можемо відчути руку, яка нас бере, щоб вивести назовні. Людина живе з огляду на те, що є любленою і може любити. Любов увійшла в смерть і перетворила її на життя. "Навіть в хвилину найбільшої самотності ми вже ніколи не будемо самі", – наголосив Папа Бенедикт ХVІ.
Велика Субота – день неспокійний. З темноти смерті Христа запалюється світло надії – світло Воскресіння. В мовчанні та тиші виступає нове життя. Чути вже гул Воскресіння.
Використано інформацію із Вікіпедії та "КАТОЛИЦЬКИЙ ОГЛЯДАЧ"