Хресна дорога
Набоженство Хресної дороги завжди БОГОВІ миле, а нам дуже помічне. Цей духовний скарб переносить нас думкою у ту сиву давнину, коли Пилат засудив Ісуса Христа на смерть. Розважаючи про Христові страсті, Його терпіння і муки, ми йдемо за Ісусом, крок за кроком аж на гору Голгофу, де було виконано вирок смерті - розп'яття.
Хресна дорога - це свідоцтво вічної незгасаючої любові Ісуса Христа до нас, яка освячена невинною Кров'ю, нечуваними стражданнями та незліченними Ранами Святого Тіла нашого Спасителя.Тож розпалімо свої серця вдячністю і гарячою любов'ю до Ісуса через духовну співучасть в цьому набоженстві до Божого Сина за відкуплення людського роду від гріха і вічної загибелі.
Подаємо до ваших рук це набоженство і прихиляємо ваші серця в покорі та любові до нашого Спасителя, Ісуса Христа і даємо можливість кожному пізнати себе, знайти своє місце у цій Хресній дорозі та запитати: "хто я?" - Вероніка, киринейчик, сотник чи Лонгин...
Ви покликані, бо й Христос страждав за вас також,
лишивши вам приклад, щоб ви йшли його слідами.
(ІПт. 2, 21)
В скарбниці молитовних практик Вселенської Церкви, особливе місце займає Хресна дорога. Ісус Христос почав Свою Хресну дорогу від Преторії римського намісника Пилата, де засуджено Його на хресну смерть, а закінчив на горі Голгофі, куди заніс хрест, на котрому й помер. Тому ця дорога називається Хресною. Молитовна практика Хресної дороги походить з розважань і контемпляції страждань Спасителя, бере свій початок зі Сходу, але поширилася і знана в цілому християнському світі. Хто перший пішов слідами Ісуса, коли Він вознісся на небо? Хто першим започаткував Хресну дорогу? Як говорять християнські перекази, це була Пречиста Діва Марія, Яка часто з побожними дівами йшла дорогою, по якій ішов її Син Ісус Христос. Цей приклад Діви Марії наслідували Апостоли, а відтак і християни відбували численні паломництва з Палестини та інших близьких і дальших країн, як свідчить св. Єронім, котрий жив в IVст. Чому християнський світ так цінив св. Землю, а особливо місто Єрусалим? - Бо в ньому страждав, помер і був похований Ісус Христос: "Що полюбив нас і обмив нас від гріхів наших кров 'ю своєю, і зробив нас царством священиків Богові й Отцеві Своєму" (Од 1, 5-6).
Хресна дорога - це не тільки смерть Месії, а й найважливіші плоди цих терпінь: "Ми маємо заступника перед Отцем, - Ісуса Христа праведного. Він - примирення за наші гріхі, і не лише за наші, а й за гріхи світу" (1 Йо 2, 1-2). Багато людей кажуть, що то було давно. Це вже історія 2000 - літньої давности. Чи варто знову повертатися до неї?
Дорога християнина - це стислий аналог із життя Ісуса. Ісус бере хрест добровільно, і нас взиває, заохочує брати свій хрест — з любові і доброї волі. І що людина може знайти в хресті, окрім терпіння, сліз, муки, біди і нещастя? Це загальна думка сучасної людини, яка боїться хреста, втікає від нього, скидає зі своїх плеч. Любити хрест, нести його, допомогти іншій людиніі нести цей тягар, терпеливо нести свій хрест, - для багатьох це щось нереальне. Запитаймо Святих, яке значення має для них святий хрест: "В хресті — спасіння, в хресті - життя, в хресті - покров від ворогів! В хресті - джерело небесної благодаті, в хресті - сила розуму, в хресті - радість духа" (св. Тома).
"Зрозумій, грішнику, - каже св. Августин, - що бог є Твоїм лікарем, а терпіння є Твоїм ліком для Твого спасіння, а не карою для Твоєї погибелі".
В набоженстві Хресної дороги людина зустрічається з Христом, зі своїми батьками, ближніми, добродіями і, навіть, з неприятелями і ворогами, має можливість, за допомогою ласки Божої, побачити духовний стан своєї душі.
Бог дає можливість знайти себе, своє місце, свою роль, зрозуміти, хто ти: Вероніка, киринейчик, сотник, Лонгин? Хрест домінує над цілим людським життям. І в тому повсякденному житті, через Хресну дорогу Спасителя, людина пізнає справжню вартість хреста і терпіння.
Як правильно пережити Хресну дорогу?
Хресну дорогу можемо переживати публічно - з участю парафії і священика, або приватно в храміі чи вдома.
Хресна дорога - це розважання про страсті Христові біля кожної зупинки, яку можна закінчити молитвою "Отче наш", "Богородице Діво", " Слава Отцю..." або ""Котрий за нас терпів рани...". Ідучи від зупинки до зупинки, можемо поєднувати наші розважання і молитви з побожними піснями. Перед початком Хресної дороги робимо намірення: за що жертвуємо цю молитву (прощення гріхів, за спокій в родині, за здоров 'я дітей, за народ, за церкву, за душі в чистилищі чи інше).
Відпусти Хресної дороги
На світанку християнства народ прив'язаний серцем і душею до відвідин св. Землі і міста Єрусалиму. Св. Єлена віднаходить реліквії Св. Хреста в 326році, а в 348р св. Кирило Єрусалимський розділяє Св. Хрест і роздає для шанування християнами в цілому світі. На місці, де був розп'ятий Спаситель, св.Константин Великий збудував храм Господнього Воскресіння, посвячення якого відбулося дуже урочисто 13 вересня 335 р. єпископом Єрусалимським. 1071 р. Палестина разом з Єрусалимом потрапляють в руки завзятих мусульман і суворих турків-сельджуків, які не дозволяли паломникам Заходу йти молитись до Св. Гробу.
На заклик папи Урбана II: "Люди Божі, вибрані мужі і благословенні з-поміж усіх, об'єднайте свої сили! Підіть до Св. Гробу, певні непроминаючої слави, яка вас чекає в Царстві Божім. Кожний нехай відречеться себе і візьме Хрест!" Хрестоносці йшли в похід, як на святу війну, бо вірили, що Бог того хоче. Йшли з надією на прощення своїх гріхів, а як загинуть, то заслужать собі небо - через своє мучеництво.
Коли християни втратили св. Землю, а паломництва для багатьох були неможливі, для того, щоб вірні користали з відпустів, котрі можна отримати, відбуваючи паломництва до св. Землі, св. Церква в 1689 році постановила, що кожний християнин може отримати відпусти Єрусалимські після кожної Хресної дороги. Ці відпусти уділили:
Папа Павло V, дня 5 листопада 1606р.;
Інокентій XI, дня 1 жовтня 1688р.;
Інокентій XII, дня 24 грудня 1692р.;
Венедикт XIII, дня 3 березня 1726р.;
Клименты XII, дня 16 січня 1731 р.;
Венедикт XIV, дня ЗО серпня 1741 р.
Папа Лев XIII, з метою поширення Хресної дороги, затвердив у 1879 р. Братство Живої Хресної дороги.
Папа Пій XI дав 1931 р. дозвіл хворим і в'язням на відправлення Хресної дороги перед хрестиком, який спеціально для того посвячений.
Щоб отримати повний відпуст з Хресної дороги, треба бути в стані освячуючої Божої ласки . За кожну пройдену Хресну дорогу можемо отримати повний відпуст , якщо в кінці зробимо акт досконалого жалю і любові до Господа Бога.
Для відправлення Хресної дороги і, щоб отримати повний відпуст, потрібно:
1. Відправити набоженство перед стоянням Хресної дороги.
2. На кожному стоянні має бути хрест і образ, який представляє Єрусалимські стояння.
3. Згідно з традицією Церкви, Хресна дорога має 14 стоянь, кожне має своє розважання, яке закінчується молитвою. Для відправлення Хресної дороги вимагається тільки побожне розважання страждань і смерті Христової.
4. Переходимо від одного стояння до іншого, але коли цей перехід є причиною замішань, тоді переходить лише той, хто провадить Хресну дорогу, інші ж можуть стояти на своєму місці.
5. Ті, хто з незалежних від них причин не можуть відправити Хресної дороги в звичайний, загальноприйнятий спосіб, можуть отримати такий самий відпуст, коли, принаймні, півгодини будуть побожно читати і розважати про страждання і смерть нашого Спасителя Ісуса Христа.
Відпусти з Хресної дороги можна жертвувати за себе, або за душі, які терплять в чистилищі, бо: "Хрест -воскресіння померлих. Хрест - надія християн. Хрест - палиця калік. Хрест - потіха вбогих. Хрест - вуздечка для багатих, упокорення гордих. Хрест - надія безнадійних" (Св. Єфрем Сирійський).
ВСТУПНА МОЛИТВА
Ісусе, Спасителю наш, на доказ Твоєї безмежної любові до нас і для нашого спасіння Ти прийняв пониження, погорду, несправедливе засудження і найболючішу смерть на хресті.
Щоб Тобі подякувати за ласку спасіння, перепросити Тебе за наші гріхи й випросити ласку витривати в доброму, хочу розважати Твої муки і смерть.
Прийми мене! З’єднай мене з Твоїм болем, щоб і я своїми ранами і терпіннями міг сприяти спасінню всього людства.
Дай, щоб я цю Хресну Дорогу провів на Твою славу й на користь наших душ.
Нехай вона зміцнить мене, щоб я йшов Твоїми слідами навіть тоді, коли дорога обов’язків стане для мене дуже важкою.
Котрий за нас терпів рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами, і Ти, яка співстраждала, Скорботна Мати, молися за нас.
СТОЯННЯ ПЕРШЕ
ПИЛАТ ЗАСУДЖУЄ ІСУСА ХРИСТА
На початку всіх стоянь кажемо: "Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і благословляємо Тебе, бо через хрест і муку свою світ відкупив".
"Тоді зібралися первосвященики і старші народу в
палаці первосвященика, що звався Каяфа, і
радились, як би то підступом схопити Ісуса й
убити" (Мтю 26, 3 - 4).
Не тільки Пилат засуджує Ісуса. Його засуджують законовчителі, книжники, фарисеї, первосвященики. Засуджують Його і Юда, вояки, розбійник на хресті та люди, які відреклися Його й кричали: "Геть із ним! На хрест Його! Нехай буде розп'ятий!" І ми також часто судимо Ісуса, засуджуємо Його на смерть нашими гріхами. Засуджуємо також тоді, коли судимо інших, бо Він сказав: "Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших - ви мені зробили"(Мт 25:40).
Ми засуджуємо Ісуса, а Він не хоче засуджувати нікого. "Я не прийшов судити, але спасти." Він єдиний має право судити всіх, бо знає тайни кожного людського серця. Однак, Христос не хоче судити передчасно. Навіть Магдалину, Петра, що тяжко згрішили, і своїх катів Він не засудив. Але прийде час, коли Ісус Христос буде судити всіх, це буде при кінці світу. Тоді ніхто не втече, ніхто не скриється від Його справедливого суду: ні добрі, ні злі. Це пригадаймо собі, як прийде до нас бажання осуджувати когось.
Помолімося за тих, що несправедливо засуджені.
Отче наш…
Після кожного стояння кажемо: "Котрий за нас терпів рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами".
СТОЯННЯ ДРУГЕ
ІСУС БЕРЕ НА СЕБЕ ХРЕСТ
"Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і благословляємо Тебе, бо через хрест і муку свою світ відкупив".
"І забрали вони Ісуса; і, несучи для себе хрест, вийшов Він на
місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгота" (Йоан 19:17).
Дивись, з якою готовністю бере Ісус важкий хрест на свої плечі і як терпляче зносить удари й штурхани розлюченого натовпу.
Будь-яке терпіння - це також хрест. Так його назвав сам Христос. І коли ми приймаємо терпіння з Ісусом, воно нас очищує, освячує й стає знаменням спасіння та вічної слави.
А ми неохоче приймаємо будь-які хрести, зносимо їх нетерпляче, а навіть, якщо можна, втікаємо від них. Чи ми не знаємо, що без страждання не можна заслужити на небо? Уболіваймо тоді над своєю сліпотою і щиро кажімо Ісусу:
Не Тобі, о солодкий наш Спасителю, а нам належить хрест, який на Твої плечі поклали наші гріхи.
О наш Спасителю, дай нам Своєї ласки й сили, щоб усі хрести, нами заслужені, ми завжди терпляче зносили, щоб ми все життя любили хрест і, обіймаючи Твій хрест, закінчили життя.
Помолімося за тих, що невинно терплять, і за згоду з Божою волею в наших терпіннях.
Радуйся Маріє…
"Котрий за нас терпів рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами".
СТОЯННЯ ТРЕТЄ
ІСУС ПАДАЄ ПІД ХРЕСТОМ ПЕРШИЙ РАЗ
"Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і благословляємо Тебе, бо через хрест і муку свою світ відкупив".
"Він наші недуги взяв на себе,
Він ніс на собі наші болі" (Ісая 53:4).
По дорозі на Голгофу, під тягарем хреста, Ісус перший раз падає на землю.
Боже, як жахливо Його б'ють і штурхають! Але жодне слово скарги не падає з Його уст - страждає й мовчить. Чому ж ми бідкаємся й нарікаємо, коли на нас падає навіть найменший хрестик або коли хтось зробить нам навіть малу кривду?
Недавно Він був такий сильний і могутній, що все Його слухало: він стримував вітри й утихомирював бурі, на Його слово каліки ходили, сліпі бачили, глухі чули, прокажені очищувались із смертельних ран, навіть мертві вставали.
А тепер Він падає на дорозі у вуличний пил. Чому? Що сталося? — Гріхи людей, наші невірності для Бога це зробили. Вони так обтяжили Спасителя. І люди, які раніше бачили силу Ісуса, не могли цього зрозуміти.
Також і ми не можемо зрозуміти тягару та злоби наших гріхів, що кидають на брудну землю Божого Сина. Так, тягар людських гріхів придавлює і мучить нашого Спасителя. Направду, гріх мусить бути дуже великим злом, коли так тяжко знущається над Ісусом Христом.
Помолімося про щирий жаль у наших упадках і повстання з гріхів.
Отче наш…
"Котрий за нас терпів рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами".
СТОЯННЯ ЧЕТВЕРТЕ
ІСУС ЗУСТРІЧАЄ СВОЮ МАТІР
Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і благословляємо Тебе, бо через хрест і муку свою світ відкупив".
"Цей поставлений для падін-
ня й підняття, він буде знаком
протиріччя, й Тобі самій меч про-
шиє душу" (Лк 2: 34-35), — сказав
колись праведний Симеон до
Марії. І тепер цей меч прошиває
її серце.
Мати Божа йде за Ісусом хресною дорогою. Дивиться, як Її Сина б'ють і штовхають, як Він падає на землю і з останніх сил піднімається, бере хрест та йде далі.
І Ісус бачить терпіння своєї Матері.
З мечем болю в серці і сльозами в очах, Пресвята Діва приступає до Нього... Ісус зупиняється, свої закривавлені очі звертає на матір і серцем говорить: "Ненько, я йду, щоб сповнити волю мого Отця. Йду, щоб за спасіння світу звершити жертву мою!"
О, який біль мусив прошити серце Ісуса, яка тривога та гіркота наповнили серце Марії, коли вони зустрілися.
"Слухайте, душі невдячні! - кличе до нас Марія. - Що мій Син вам учинив злого?"
"Чому стільки болю ви завдаєте Моїй Матері? - питає нас Ісус. - Покиньте гріхи ваші, які є єдиною причиною Наших мук і болю.
" Що ж ми можемо на це відповісти?
Помолімося про щиру любов до Божої Матері та її опіку над нашими родинами.
Радуйся Маріє…
"Котрий за нас терпів рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами".
СТОЯННЯ П'ЯТЕ
СИМОН КИРИНЕЙ ДОПОМАГАЄ ІСУСУ НЕСТИ ХРЕСТ
"Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і благословляємо Тебе, бо через хрест і муку свою світ відкупив".
"Схопили Симона Киринея,
що повертався з поля, і поклали
хрест на нього, щоб ніс за Ісусом"
(Лк 23: 26).
Симон не хотів нести хреста незнайомого йому засудженого. Противився, боронився, перечив, але вояки примусили його...
І нам нерідко інші люди накладають на плечі хрест. Тоді ми відмовляємось, противимось, боро- нимось і не хочемо його прийняти. А треба знати, що й такий хрест, незнаний, накинений й силуваний, є Христовим, і що його варто нести.
Ісус приймає цю неохочу поміч Симона й ділить з ним свій тягар. Також і ми навчімось приймати поміч від інших та покірно визнавати свої слабості й немочі. Будьмо завжди готові допомагати іншим у несенні хреста. Може вони вже так обезсилені, що не спроможні самі нести далі свій хрест...
Помолімося, щоб випросити правдивої любові до ближніх і відваги до несення свого хреста.
Отче наш…
"Котрий за нас терпів рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами".
СТОЯННЯ ШОСТЕ
ВЕРОНІКА ВИТИРАЄ ІСУСУ ОБЛИЧЧЯ
"Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і благословляємо Тебе, бо через хрест і муку свою світ відкупив".
"Не було в Ньому ні виду, ні
краси, ні вигляду принадного не
було в Ньому" (Ісая 53: 2).
Ісус весь вкритий ранами і брудом. Голова, лице, руки й ноги поплямлені кров'ю, потом, плювотинням, дорожним пилом. Вероніка не може глядіти на таке пониження Спасителя. Повна співчуття, підходить і хустиною обтирає лице Ісуса; те лице колись таке миле, ласкаве, милосердне — всіх до себе притягало, а тепер так збезчещене і зневажене злобою людей. Вероніка привертає красу обличчя Ісуса, опоганеного гріхами людей і нашими невірностями. Обтерла та, здивована, побачила, що обличчя Ісуса відбилось на її хустині. Була це нагорода за її співчутливу і щиру любов.
Ми також в душі носимо образ Божий. Але, як часто він забруднений і зогиджений гріхами. Тому стараймося доброю і частою сповіддю змивати бруд з нашої душі і привертати їй красу Божого образу. Цей образ ми відновлюємо також і тоді, коли служимо ближньому, і знімаємо ганьбу, яка вкриває його обличчя перед іншими людьми.
Помолімося за тих, що бояться приступати до сповіді, і за тих, що допомагають іншим.
Радуйся Маріє…
"Котрий за нас терпів рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами".
СТОЯННЯ СЬОМЕ
ІСУС ВДРУГЕ ПАДАЄ ПІД ХРЕСТОМ
"Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і благословляємо Тебе, бо через хрест і муку свою світ відкупив".
"Він же був поранений за
гріхи наші, роздавлений за без-
законня наші. Кара, що нас спа-
сає, була на Ньому, і Його ранами
ми вилікувані" (Ісая 53: 5).
Придавлений тягарем хреста, Ісус знову падає на землю. Падає, але, хоч знесилений до краю, одразу встає. Тим нас навчає, що й ми після падіння завжди повинні підноситися. Учить Ісус, що й ми самі не в змозі йти так, щоб ніколи не спотикнутися і не впасти.
Христос сильно впав під хрестом аж три рази. А ми, слабкі й немічні, можемо впасти навіть багато разів. Але по кожному упадку в гріх нам треба чимскоріш підноситись і йти далі доброю дорогою. Бог не вимагає від нас такої святості, що не потребувала б жалю і поправи, але бажає покірного визнання нашої немочі, відвернення від землі й піднесення душі до неба.
Христова жертва така велика, що вирівнює все, направляє найтяжчі упадки, але треба людині признаватись до своїх гріхів, жалувати, перепрошувати й завертати із злої дороги.
Помолімося, щоб випросити відваги й сили скоро вставати по наших упадках у гріх.
Отче наш…
"Котрий за нас терпів рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами".
СТОЯННЯ ВОСЬМЕ
ЖІНКИ ПЛАЧУТЬ НАД СТРАЖДАЮЧИМ ІСУСОМ
"Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і благословляємо Тебе, бо через хрест і муку свою світ відкупив".
Хресний похід перепиняють
"жінки, що плакали за Ісусом та
голосили. Ісус же обернувся до
них і сказав: "Дочки єрусалимські,
не плачте на до мною, а плачте
над собою і над вашими дітьми"
(Лк 23: 27-28).
Жінки співчувають над стражданнями, які Ісусові спричиняють чоловіки: кати, вояки, єврейські первосвященики й законоучителі, Пилат, Ірод та інші.
Часто мужчини тяжко зневажають Христа через ненависть, несправедливість, жорстокість, невірність, байдужість до віри, п'янство та інші гріхи.
Ісус приймає співчуття невіст, але нагадує, що вони також не раз винні, бо не виховували дітей у побожності й любові до Бога, а ці діти, як виростуть, будуть Христа зневажати, подібно як ті, що Його засудили й розп'яли.
Також жінки, які можуть, а не хочуть мати дітей, або їх позбуваються перед народженням, повинні багато плакати над собою.
Помолімося за добре виховання дітей і їх вірність для Христової Церкви.
Радуйся Маріє…
"Котрий за нас терпів рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами".
СТОЯННЯ ДЕВ'ЯТЕ
ІСУС ВТРЕТЄ ПАДАЄ ПІД ХРЕСТОМ
"Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і благословляємо Тебе, бо через хрест і муку свою світ відкупив".
"Зневажений, останній між
людьми, чоловік болів... Він був
поранений за гріхи наші, роздав-
лений за беззаконня наші" (Ісая
53: 3-5).
Ісус, ослаблений до краю тягарем хреста, падає третій раз. Але жорстокі кати не мають над Ним милосердя - вони Його шарпають, штовхають, копають і змушують, щоб скоро вставав та йшов далі. З останніх сил наш Божественний Спаситель підноситься та, похитуючись, ступає вперед дорогою на гору Голгофу.
Цей третій упадок Ісуса вчить нас, щоб ми на вид чужих упадків уміли співчувати й подавати помічну руку. Ніколи не судімо тих, що падають через свої людські слабкості! Поможімо їм піднестися та йти далі дорогою за Спасителем. Ніколи не радіймо із чужих упадків. Не додаваймо зла до зла, бо також і ми дуже легко можемо спіткнутися й впасти, і то навіть ще тяжче. Не довіряймо собі, а покірно признаваймось до своєї немочі.
Помолімося за навернення грішників.
Отче наш…
"Котрий за нас терпів рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами".
СТОЯННЯ ДЕСЯТЕ
З ІСУСА ЗДЕРТО ОДЯГ
"Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і благословляємо Тебе, бо через хрест і муку свою світ відкупив".
"Тоді вояки взяли Його одіж
та зробили чотири частини, по
одній кожному воякові, і хітон. Та
був хітон не пошитий, лиш увесь
від верху тканий. Тому домови-
лися між собою: "Не дерімо його,
а киньмо на нього жереб, на кого
впаде" (Йоан 19: 23-24).
Кати діляться одіжжю Ісуса, і Він це бачить... Для катів Ісус непотрібний, для них Він безвартісний... За те цінна їм Його одіж...
Нагий Син Божий стоїть і глядить на своїх мучителів і вбивць. Дивиться і на нещасний Єрусалим, який Його відрікся і засудив на смерть.
Люди звільнили Спасителя з одежі, а себе з Божої ласки й гідності Божих дітей. Як часто ми, піддавшись якійсь земній користі чи земним багатствам, вибираємо їх, а нехтуємо Богом та Його благодаттю. Як часто міняємо вічне й Боже на дочасне й проминаюче!
Господи, прости нашу людську слабкість і глупоту. Віднині ми вже більше ніколи не будемо так робити!
Помолімося, щоб усі ми більше цінили Божу ласку в собі та в душах ближніх.
Радуйся Маріє…
"Котрий за нас терпів рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами".
СТОЯННЯ ОДИНАДЦЯТЕ
ІСУС ПРИБИТИЙ ДО ХРЕСТА
"Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і благословляємо Тебе, бо через хрест і муку свою світ відкупив".
"Як прийшли на місце, що
зветься Череп, там Його розп'я-
ли" (Лк 23: 33). "А з Ним двох
інших: по одному з кожного боку,
Ісуса ж - посередині" (Йоан 19:
18).
Ісус послушно простягає руки й ноги на хрест. Він, мов ягня, жертвує себе за спасіння світу.
Грубі й шорсткі цвяхи продірявлюють пресвяті руки й ноги Спасителя одну за одною. Свіжа, тепла кров скроплює тверде й сухе каміння гори Голгофи.
І нас нерідко проколюють болючі цвяхи: обмов, обчернень, наклепів, кривди, погорди, приниження й багато подібного. Ми не вміємо їх приймати спокійно — гніваємося, ображаємося, злостимось, грозимо помстою...
Ісус учить нас приймати спокійно цвяхи терпінь і принижень, бо Він не дивиться на людей, а на волю свого Небесного Отця, який ту чашу Йому приготував. Вчімося від Ісуса у всяких терпіннях дивитися на волю Божу.
Помолімося, щоб собі випросити терпеливості у терпіннях..
Отче наш…
"Котрий за нас терпів рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами".
СТОЯННЯ ДВАНАДЦЯТЕ
ІСУС ВМИРАЄ НА ХРЕСТІ
"Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і благословляємо Тебе, бо через хрест і муку свою світ відкупив".
"При хресті Ісусовім стояли
Його Мати, сестра Його Матері,
Марія Клеопова та Марія Магда-
лина" (Йоан 19: 25).
Син Божий висить на хресті між небом і землею. Тут завершуєтсья Його діло - відкуплення і спасіння людського роду. Тут кінець земного життя нашого любого Спасителя.
Свідомий цього, Ісус прощається. Прощається найперше з ворогами: "Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять" (Лк 23, 34). Отче, відпусти їм, тим, що мене зненавиділи, мучили, розіп'яли; забудь їхній гріх, бо не знають, що чинять.
Прощається з розкаяним розбійником: "Сьогодні будеш зо мною в раю" (Лк 23, 43).
Прощається зі своїми найлюбішими: Матір'ю і учнем. "Ось син Твій... ось Матір твоя" (Йоан 19, 26- 27). Мамо, Я Тебе лишаю, але віднині він - мій любий учень, буде Тобі сином. А ти, мій друже, прийми її. Вона буде тобі Матір'ю. "І від тієї хвилі учень узяв її до себе" (Йоан 19, 27).
"Отче, у руки Твої віддаю духа мого!" Сказавши це, віддав духа" (Лк 23, 46). Тіло Ісуса затримтіло, голова схилилась, очі замкнулись, серце перестало битися. Спаситель помер... Помер за наше спасіння, помер, щоб ми жили...
Помолімося за нашу добру смерть.
Радуйся Маріє…
"Котрий за нас терпів рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами".
СТОЯННЯ ТРИНАДЦЯТЕ
ІСУС ЗНЯТИЙ З ХРЕСТА
"Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і благословляємо Тебе, бо через хрест і муку свою світ відкупив".
"Коли настав вечір, Йосиф
Ариматейський прибув і, сміливо
ввійшовши до Пилата, попросив
тіло Ісуса. Пилат видав Йосифові
тіло" (Мрк 15: 42-45).
За життя Ісус помагав усім: хворих уздоровляв, голодних хлібом кормив, у небезпеках рятував, засмучених потішав. Для себе не потребував помочі ні від кого, бо Він був Божою силою і життям. Тепер Він людям дав і своє життя, віддав нам себе повністю, і потрібно, щоб хтось з людей Його похоронив. Христос уже не належить до себе, а до нас.
Син Божий, приходячи на світ, віддав себе Матері, і коли зі світу сходить, знову лежить на лоні Матері.
І нам усім Христос віддає себе у Пресвятій Тайні Євхаристії. Дає себе цілого, з усім багатством ласк і надприродних скарбів.
У Святому Причасті приходить до нас Христос живий, бо Він є Життям. "Я - хліб живий, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки" (Йоан б, 51). Тому приймаймо Ісуса щоденно з пошаною, з вірою і великою любов'ю. Віддаймо себе Йому, щоб у нас жив і приготовляв до зустрічі з Ним у небі.
Помолімося, щоб усі ми гідно і з вірою приступали до Святого Причастя.
Отче наш…
"Котрий за нас терпів рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами".
СТОЯННЯ ЧОТИРНАДЦЯТЕ
ТІЛО ІСУСА ВКЛАДАЮТЬ ДО ГРОБУ
"Поклоняємось Тобі, Ісусе Христе, і благословляємо Тебе, бо через хрест і муку свою світ відкупив".
Йосиф з Ариматеї і Нікодим
узяли "тіло Ісуса, обв'язали Його
запашним полотном і поклали у
новій гробниці, прикотивши до
входу великий камінь, вийшли"
(Мт 27: 57-60; Йоан 19: 39-41)
"Марія ж Магдалина й Марія,
Мати Йосифа, дивились, де Його
покладено" (Мр 15: 47).
Багатостраждальна Мати йде в цьому сумному поході... Своїми пречистими руками допомагає вкладати до гробу Пресвяте, скатоване Тіло свого Сина, і з Ним прощається.
Виглядає, що все закінчилося з похороном. Усім здається, що остання крапка історії Ісуса Христа - це гріб. Та Він виразно сказав: "Я — воскресіння і життя. Хто в Мене вірує, той навіть і вмерши — житиме!" (Йоан 11, 25).
Вірмо в перемогу Ісуса! Вірмо і в наше воскресіння. Для тих, що вірують у Сина Божого, нема смерті, нема безнадії, бо Він нас запевнив: "У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я подолав світ" (Йоан 16, 33). "Іду приготувати вам місце. І коли вам місце приготую, то повернуся і вас до Себе візьму, щоб і ви були там, де Я" (Йоан 14, 2-3).
Помолімося за душі терплячі в чистилищі і за померлих з наших родин.
Радуйся Маріє…
"Котрий за нас терпів рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами".
МОЛИТВА НА ЗАКІНЧЕННЯ ХРЕСНОЇ ДОРОГИ
Божественний наш Спасителю! З глибини душі дякуємо за всі ті страждання, що їх Ти зволив прийняти для нашого спасіння. Дай нам ласку все більше любити Тебе та користати з Твоєї смерті для освячення наших душ. Небесний Отче, жертвуємо Тобі страждання, ганьбу, засудження і смерть Твого Сина, а нашого Господа Ісуса Христа за відпущення наших гріхів, за навернення грішників і на злагіднення кар душам у чистилищі. Дай, щоб страждання і смерть Ісуса були запевненням нашого спасіння й вічної слави в небі.
Амінь
Щоб отримати повний відпуст, відмовляємо у намірах Святішого Отця:
Отче наш…
Радуйся Маріє…
Вірую…
Котрий за нас терпів рани, Ісусе Христе, змилуйся над нами, і Ти, яка співстраждала, Скорботна Мати, молися за нас.
